Диптих
Знай, кохана, що я із сім’ї солов’я,
Соловейко тебе не покине.
Микола Гриценко
1. Соловей
Мій коханий, ти – мій соловеєчку,
Так піснями наповнюєш серце красою,
Я в любові твоїй, наче ранок – з росою!
Я щаслива!
Твоя!
Соловеєчку!
Ранком виткав мені сонця стежечку
І повів у щасливі світи за собою.
Мій коханий – ти мій, соловеєчку,
Я – кохана! Я знаю!
Щаслива з тобою!
2. Перелітний
Ну а ти, мій коханий,
з якого пташиного племені?
Чи ти небо прихилиш?
Чи повні піснями гаї?
Чи гніздечко зів’єш
при дорозі мені,
в кураї?
Я не відаю, милий,
з якого ти роду і племені.
Ні «прощай», ні «прости»…
Батіжками пекучої зелені
Стежку Долі у розтіч…
погасли в гаях солов’ї…
Де ж ти є, мій коханий?
З якого пташиного племені? –
Перелітний…
вже бачу –
подався в тепліші краї.
Зі збірки «Гаряча тиша Літа» (2010)