Душа без тебе –
мов без дзвонаря – глуха дзвіниця,
І день, мов не квадрат Малевича,
а – цілий куб!
Мелодій жалісних сплило,
як віск, зі свіч покут!?.
Пряду пісні.
А струни деренчать,
немов костриця…
Відцвів батіг Перунів*.
То цикорій, то корицю
Без цукру п’ю.
Солодкий спогад хай торкнеться губ…
Душа без тебе –
мов без дзвонаря – глуха дзвіниця,
І день застиг в квадраті вікон…
Скло тулю до губ…
* Перунів батіг – перейменували на Петровий.