Осінні варіації (цикл)
За Ліною Костенко
1.
Сумний мій день… Без сонця.
Сум на струнах.
В прощальний крик вхопився вітер. – Лунить.
Подав мені дощів холодні вина.
Душа впилася… Де, кого провина?
Без сина день… й без тебе день сніг суне.
В осінні письмена вкарбуюсь. – Руни.
Попід вікном вік скоротаєш тінню…
Кленовий лист услід – як сон осінній.
2.
Твій безосонний день як сон – безсонний.
Мій силует в очах – тепло іконне.
Картини спогадів нічим не стерти.
Волів би змити їх? Спалить? Нестерпно
Душі в пустелі рік сухих, безмовних…
– О де ж мій сон?!. –
О ласко днів! О сон мій!
Вже падолист… Хапаємось по смерті.
Палає скалка у душі затерплій.
3.
Осінній час…
Премудрий час терпіння.
Барв золотих хлюпнув нам скрізь. Промінно.
Співа душа.
Молитви глас, молитви –
Живий іконостас – природи витвір.
Світ павутиночки снує. Спасіння.
Вкриває землю лист, а скроні – іній.
В зіницях обрій здаленів і вицвів…
Не пам’ятаю вже… ти став безлицим.
4.
Осінній день осінніх нас осінить.
Тепло очей твоїх цей дощ підсинить.
А він тече крізь нас. Він невловимий.
Йдем порізно (чому?) на берег зимний.
Осінній день… О день! Душа гостинна,
Та за вікном лиш вітру голосіння…
Чекає осінь за любов калиму,
Й сама мені вломила гілочку калини.
5.
Осінній щем…
Ми в осінь йдем… Так щемно.
В димах осінніх день згасає. Темно.
Перепливу тебе-ріку вустами.
Свіча горить. Свіча пала! – та сама.
А ти у ніч котився пріч. Ми ж – кревні!
Зайняти ревно місяць гнавсь. Даремно.
Ця осінь в унісон як сон – між нами.
Осінній дощ постукав… зник дворами.
6.
Самотня ніч… холодна ніч, вохриста.
Свіча. Молитва. Спомин. Сльози чисті.
Сама собі. Самотність тихо скимлить.
Я човен без весла в час передзим’я.
Утяв наш день – пору краси барвисту,
Не солов’ї весни – осінній свист твій.
Прийшли сади погрітися, аж сині.
Самотня ніч… і я – свіча осіння.
7.
Осінній сум. Осінні Суми. Сумно.
Маліє день. Вітрів холодні сурми.
Твій силует тепліється осінній.
Іще люблю… Невже люблю?.. Осино.
Осанна осені. Ескіз. Парсуни.
Я жовтолисто мерехчу. Не всує.
Не все в житті, як осінь ця, проминне.
Любов зажди є серцю воскресіння!
20.12.15