ТриКоло*
1.
Заціловує Сонце мої вуста,
В СЕБЕ ВСОТУЄ ЩАСТЯ МОЛИТВУ,
І спалахують Світу пюпітри,
І роздмухує вітер вогонь кантат.
Всесвіт зорі кує – вічний золотар.
Ніч з двох стебел тіл вишила лиштву.
Заціловує Сонце мої вуста,
В себе всотує щастя молитву.
Як душі моїй світло! Це неспроста.
Осипаються звуки-лелітки.
І сердець двох мелодій розлитих
Світанкова нап’ється роса густа.
Заціловує Сонце мої вуста.
2.
В себе всотує щастя молитву
ЛІТНІЙ РАНОК. РОЗКИНУСЯ ГОРІЛИЦЬ.
Невагома я. Крила несуть орлиць,
Ось хмаринки висять, наче титла.
Так народжуються, мабуть, міти
Про любові Світ. В ньому завжди́ сто лиць.
В себе всотує щастя молитву
Літній ранок. Розкинуся горілиць.
Я набрала води із семи криниць,
Та чи буде погідне поліття?..
Вовчих, терпких знайшла ягідок-очиць.
Повіва, колихає Світ вітер,
В себе всотує щастя молитву.
3.
Літній ранок. Розкинуся горілиць –
ЗАЦІЛОВУЄ СОНЦЕ МОЇ ВУСТА.
Ти цілунку залишив на них нектар,
І на плечі стіка свіжий сік суниць.
Приручили з тобою тіл блискавиць!?
Я сьогодні гріховна тобі й свята.
Літній ранок. Розкинуся горілиць –
Заціловує Сонце мої вуста.
Вже між трав сіють дзвоники звук дзвіниць,
Розманіжена, вловлюю смак світань.
І душа мерехтіння легке сота,
Мов нанизуюсь вся на проміння спиць.
Літній ранок. Розкинуся горілиць…
07.03.24
* ТриКоло – це не триптих. Тут другий рядок переходить першим другого ронделя, а у третьому – другим рядок є перший із першого ронделя. Так замкнулося Коло.