СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ Анатолія Криловця
ЦИКЛ РОНДЕЛІВ
* * *
Страсну свічку удвох в негоду
Захистімо крильми долонь.
А. Криловець
Я тебе, наче страсную свічку,
Між крильми найніжніших долонь,
Обхоплю. Поцілунок – вогонь, –
Спалахнеш! Освяти тіла річку.
І волосся мого світла мичка
На плечі розлилась. Не схолонь.
Я тебе, наче страсную свічку,
Між крильми найніжніших долонь.
Упірни у пульсуюче вічко –
Розгойдаємо Світ посолонь.
Поміж стегон – солодкий полон.
Обів’ю в зорепадну цю нічку
Я тебе, наче страсную свічку.
***
Лиш збережи кохану…
(ТриКоло)
І долю закликаю я: не смій!
Мені встромляй ніж в серце, а не їй.
Плачу життям. Лиш збережи кохану.
А. Криловець
1.
Я долю закликаю: ти не смій!
Мій муже, воїне, твоя молитва
Всевишньому на одязі, як лиштва,
Як долі відгаптований сувій.
І Слава, Слово, Числа – в Бога рій.
Майбутнє, ПРАВда від очей закрита.
Я долю закликаю: ти не смій!
Мій муже, воїне, твоя молитва
Сльозинкою сріблиться поміж вій…
Своїм життям хтось платить за нас мито,
Відважне серце кулею прошито,
І жах війни розповзся, як пирій…
Я долю закликаю: ти не смій!
2.
Мій муже, воїне, твоя молитва:
«Плачу життям. Лиш збережи кохану.
Хай Сонечко стріча раненько-рано,
Поки в бою стою на полі битви,
А ворог наглий, злий і ненаситний,
Вбивати нас щодня не перестане».
…Мій муже, воїне, твоя молитва:
«Плачу життям. Лиш збережи кохану».
Бліндаж. Земля траншеями порита.
Сестричка перев’язує вам рани…
Я бачу серцем. Ти – живий. Світанок.
І до щоки тулю твою я бритву…
Мій муже, воїне – моя молитва…
3.
«Плачу життям. Лиш збережи кохану.
Я долю закликаю: ти не смій!
Не вий кубло на грудях їй зі змій.
Яке двох тіл було щасливе танго!..»
Немов джмелі, «Шахеди» і «Герані»
Гудуть, ревуть, лиш глипа оком Вій…
«Плачу життям. Лиш збережи кохану.
Я долю закликаю: ти не смій!
Сьогодні ми облогу протараним.
Я так люблю її! Я ще живий!..
Але тут пекло – на передовій…
Чи Ангел і сьогодні поруч стане?..
Плачу життям. Лиш збережи кохану…»
* * *
Люблю тебе, як горнє небо став.
І де тут взятись хоч краплині бруду?!
А. Криловець
Твоя любов прозора і свята,
Ти – дивний сон, який не переснити,
Цілунком палахтять мої ланіти,
Ти небом задивився у мій став.
Пірнув, як блискавка між губ-латать.
Який вогонь! Тобою – ним, налита.
Твоя любов прозора і свята,
Ти – дивний сон, який не переснити.
Розкрилася купавка золота,
У чистих водах лиш лілейно квітам,
І жінка, розпашіла жаром Літа…
Не лічимо з тих пір свої літа.
Твоя любов прозора і свята.
* * *
Хочу жить на персах-вулканах
Все життя.
А. Криловець
Як небом цілував мої вуста!
Ти знав, – як сніг, на грудях я розтану,
Киплячі пробудились перс вулкани,
Двигтіла вся природна нагота.
Лилась молочна, тепла чистота,
А ти мене всю наскрізь – як тараном.
Як небом цілував мої вуста,
Ти знав, – як сніг, на грудях я розтану,
Звиватись, піддаватись рухам стану,
І буде ніч солодка, буде ранок.
На віях досі – зоряний серпанок.
Ти пив, спивав, жагуче всю ковтав.
Як небом цілував мої вуста!
* * *
…Після нас будуть жить слова –
У любові зачаті діти.
А. Криловець
Сакральна сила, закодована в словах,
Бунтує дух, бунтує душу непочату,
Любові Словом цілий Світ Творцем зачатий,
І окриля митцеві мислі Сонця птах.
В яких не був би ти незвіданих Світах,
Твоя душа завжди стоїть у Слів на чатах.
Сакральна сила, закодована в словах,
Бунтує дух, бунтує душу непочату.
Слова – як діти. Не плоди лишень невдах,
Хороші діти у батьків при добрій хаті –
При мудрій голові не буде потерчаток.
Рід Вирієм зорить. Ти Слову заприсяг.
Сакральна сила закодована в словах.