Стояла я і слухала весну…
Леся Українка
…і мертвим, й ненародженим діткам в Україні сущій…
Помріяла про Лесину весну.
Весна мені війною пахла.
Верба під обстріли біжить зі сну,
Веселка – крайка, небо – плахта.
О Вербо, Вербо! – чом, куди біжиш? –
На вітті діток колихати,
Вони малесенькі, хотіли жить…
Не встигла народити мати.
Їх пригорну, в колиску покладу
На хмарці, в Вирію колиску,
Зітру із личеньок біду,
Господь їм став тепер прихистком.
О матері! – ви дух могутній, щит!
Як тятива бринить молитва,
Стріл смерті ворогам пустіть мерщій.
За рід, за дім – святая битва!
Не плачмо. Витрімо і гнів, й сльозу.
Слізьми не звоювать Свободу.
Візьмемо з пекла весь вогонь-грозу –
Під ноги оркам, в їхні морди.
…Побігла за Вербою я услід.
Весна тримала стрій, шла в ногу.
Могуттю у Дніпрі скипався лід.
Стяг майрить вже Перемоги!
15.03.22