«Коли не було з нащада світу, Дажбоже!
Тоді не було Неба ні Землі, Дажбоже!
А лише було синєє море, Дажбоже!»
Колядка про сотворення Світу.
*
Дивна жінка – чекає на Нього
Дивна жінка – прагне
приручити хвилі
на березі моря
її погляд щипає
тоненьку струну горизонту
*
наче волошки живі мерехтять
крильцями Неба думки
Дивної жінки
на березі моря
*
сяє простір бризками сонця
сяє
Дивна жінка
(переповнена морем
і небом
і сонцем)
*
маленька дівчинка
з берегів Малого Ромену
краплинкою течії
Сули і Дніпра
допливла
до цього Руського моря
ось чекає на Нього
*
О Дивна жінко!
Жінка чекання
виспівує
виколисує Його
єдиного
*
голосом срібного вітру
у колисочці осіннього листя
під перестиглим сонцем
перед стомленим морем
*
перед морем
над морем
що стомлене Вічністю
осипається Сонце як сонях
*
сяйні роси на хвилях блищать
в краплях сяйва
волосся
і плечі
і руки
Дивної жінки що ловить хвилі
на березі моря
*
Жінка чекання
в Чеканні
тулить вуста пересохлі
до мушлі
*
і повниться та
звуком синьо-сумних пісень
про Дивну жінку
на березі моря
що ловить хвилі
що чекає на Нього
*
із очима тремтливих волошок
до самісінького горизонту
де Небо стікає в море
*
там Риба і Птаха
із голосом Сонця
а тепер
ще й із голосом Жінки
що чекає на Нього
на березі моря
*
Може тебе
Дивна Жінко й не стане
і моря
і мрії
цих хвиль
навіть риб
*
лиш Птаха у Небі
надзьобає звуків волошок
для мушлі
для вітру
для Вічної пісні
із голосом ДивоЛюбові
*
Дивна ця жінка
на березі моря
тріпоче руками у Вітер
хоче приборкати Час
*
берег піщаний життя –
піщаний годинник
стече посолонь
мов тіло медузи
назад у море
через Дніпро і Сулу
в течію Малого Ромену
*
Дивна жінка
заллята бризками сонця
чекає на Нього
чекає на НЬОГО
З книги-волхвеми “Білий лебідь – лебідь Чорний”, 2005 р.