листопад

Сім самотностей осінніх

Осінні варіації (цикл) За Ліною Костенко 1. Сумний мій день… Без сонця. Сум на струнах. В прощальний крик вхопився вітер.

(За Паганіні) Черкнув веселку струн моїх так легкокрило, І я, мов скрипочка, тобі – звук піднебесь! О очі – теплий

(За Вівальді) Вбираю поглядом слова. – Ажур знайомий. Листи і спогади… знов ляжуть під сукно. Осінній вітер гра в забавки

В моїм Ромні сплива листочком літо по ріці, Зціловане дощем, пестливим сонцем щедро й вітром. Ллє тиша думку: де чиї

Змітає вітер листя з осені пюпітра… Бринять дощинки-ноти тембром журавлиним. Ми – відлетіли теж… сумним трикутним клином… І літа спомин

Листопад… листопад… листопад… Листя крапле – гаряча ропа, Серце пам’ять, як землю, копа. Листопад… листопад… лист.. стоп… ад? Журавлиною сум