Вуста зіп’ють сніжинку:
І холодно, і гарячЕ.
Відчуй мене: я – жінка!
Нуртує кров, жага тече.
Я сильна, мудра, вперта,
Згораю й з попелу встаю.
Любитиму і після смерті,
Бо – жінка,
знаю лиш – «люблю!»
Простила непростиме,
Що залишилось – прийняла
Душа – пекуча стигма…
І ніч із чорного крила
Спивала страшно й тихо
І плакала в вікні свіча.
Прости, що десь і вихрем
Я кидалася до плеча…
Вуста зіп’ють сніжинку:
І холодно, і гаряче.
Відчуй мене: я – жінка!
Нуртує кров… Цілуй плече!
Зі збірки «Чорнобривці на снігу» (2019).