Дні наших мовчань, наче вірші без слів,
Дощі без небес… І без зерня горіхи…
За мить захлинуся сльозою і сміхом,
Розталий крик-біль утече в ніч до снів.
Свіча…відріка: промина, що було,
Й каміння, що на смерть забило дорогу.
Лишили там зорі кохань, дні тривоги,
І пісню, що мала щасливий пролог.
Іскрить – обліта перша паморозь з лип.
НечУтне ляга на вуста і на вії.
Окрайці-коханці… В обличчя – завія.
…У вірші без слів я занурююсь вглиб.
04.12.21