Симфонієта
Світлій пам’яті сина Володимира
1. Сопранове соло сльози…
Супроти скорботної самоти
світило Сонце, –
сміялося,
сіяло синь сокирок синовими снами,
сплітало струни-стебла
скошеного серпня…
Сопранове соло сльози…
Самозцілююсь спомином,
снагою стерегти
синів сміх…
2.
Спіймався сонячними сітями
Серпня…
Свідомість свідома сучасного стану:
син спочив… спо-чи-и-ив…
синь сколихнув…
сльозу струсив…
Співпереживання Сварги святої.
Спіє спасівка…
Скуштую, синочку, сама…
3. Стежки схрестилися…
Стежки схрестилися…
Спасівська субота…
Скривавилась світлотінь…
Синове серце скотилося…
Сіріло…
Себе спіймала стогоном:
синку, синку, сті-і-і-ій…
стікав…
стрічав Стікс…
4. Стерео Серпня…
Сріблилося солодке соло Сонця!..
Скорботно смакую…
Спориш сплітав стежину,
світанками споночілу струшував,
свіжістю спокушав,
стеріг Свободу…
(скорописом списав
сторінки судьби…)
Сина – стеріг?..
стер… стер…
стерня…
Стерео Серпня…
стерпла…
5.
Синове сузір’я Скорпіона
струснуло Сад Світу
(скололась скрижаль судьби
скришувалась скриками…)
сповзло…
стало світити Серпню…
стало супроти серця…
скорпіон – символ смерку (татуаж*)
струював седмицями сина
скоротив судьбу
свідомо скинув Стіксові…
6. Спасе, спаси!
Спасе, спаси!
Спа-а-си-и-и… син, си-и-и-ин…
серце стягнуло струмом…
серце стужу… син! си-и-ин…
Спасівські стиглі скарби
сумських садів свячу
струсився слідом Спасові
скотився симиренкою…
стелилась смертельна сирість…
спросоння стрімголов:
сон?.. страшно…
свідомість сахається…
слідом спохова
скотилася сльозиною…
стерся силует
сповз…
сіло сховалось Сонце..
Спасе! Спасе-е…
спочивай, синку…
7. Суд?..
Світловидий Світовиде,
способи, споряди спочивання…
Спражилося синове серце:
сильно схотів Свободи,
симфонії струн Сонця,
сміливо спинався соняшником,
совітувався,
сподівався судьбу серця спіймати,
споглядав сяйний Світ Світотворця…
Саме спивав свіжість Світанку!
саме сміло ступав,
сміявся сьогоденню,
справджується:
сколотить статки, створить сім’ю…
Сугубе скоїлось, сталося…
Суд?..
сотворив согрішне?..
Своє спожив?..
Спочив…
сивіють скроні…