Диптих
1.
Живиця неба випадає росами, –
Це згустки щастя, радості міжзоряні,
Творцем Любові світлом упокорені.
Мій край квітучий ними рясно зрошений.
А Верби – в хвилечку вплелися косами,
Десь соловей мої пісні повторює.
Живиця неба випадає росами, –
Це згустки щастя, радості міжзоряні.
Підперезали даль стрункими торсами
Раїни… Вчуються важкі історії
Про дні звитяг.
Народе, будь!
Нескореним!
Нам зрять Героїв душі вічно з космосу –
Живиця неба випадає росами…
2.
Роса – живиця неба на світанні,
Цілющі крапелини – пий в траві!
Богині Живи* слізоньки живі,
Промий душевні і тілесні рани.
Освячена стихіями єднання,
Пелюстками землі, з небесних вій –
Роса – живиця неба на світанні,
Цілющі крапелини – пий в траві!
Босоніж йти зі сходом Сонця рано,
Луг розмота квітучий свій сувій,
Торкнеться ніг щавель і деревій,
І перші промені зачнуть свій танок.
Роса – живиця неба на світанні.
21.01.20
* Жива – богиня життя, щастя, любові, яка животворить і воскрешає умираючу взимку природу, робить землю плодючою. Жива символізує не стільки любов між чоловіком і жінкою, скільки світову любов… На честь богині Живи предки запалювали вогонь рано-вранці у Великий четвер перед Великоднем і кликали покійний родичів. Чим скоріше богиня весни переможе демонів зими, тим швидше одягне поля, сади і гаї зеленню і квітами. (За В. Войтовичем).