Дзвенить в душі беріз весняний серпантин.
Під теплим небом –
ні, не сонце –
стигма-жінка
Розіп’ята коханням на межі обжинків,
А Ваше серце хтось замкнув на карантин.
Я – великодня вся!
Волію воскресінь!
Я засвітила Вас! –
У Всесвіті – сльозинку.
Дзвенить в душі беріз весняний серпантин.
Під теплим небом –
ні, не сонце –
стигма-жінка.
Перед іконою Весни, її святинь,
Для Вас вінок зів’ю з хрещатого барвінку.
У тиші мрій
люблю
безтямно Вас і дзвінко!
– О, не порвіть струну!
Остання!
Мить горінь!
Дзвенить в душі беріз весняний серпантин.