Зелена рибина літа
б’ється у береги липневої спеки,
хапає сухе повітря:
пити, пити… води, води,
водиці напитися благає,
а дощик – десь спить
і бровою не водить.
Підставляю їй
складені ківшиком долоні – з водичкою:
напуваю, напуваю, напуваю…
втомилася бігати до крана,
і рибина бачу не вгамувала спрагу,
сонячна луска опадає березовим листям
на зелений ще газон.
…чи протримається до вересня,
щоб вдосталь напитись осінніх дощів
і відплисти в глибИну сну
із ікринами майбутнього літа?..
13.07.21