Ронделі – ошатно виладувані, наснажені щирою і водночас високою думкою, глибинно занурені в наше прадавнє моральне й етичне світоладування, де ще дохристиянські традиції переплітаються із догматами Святого Письма, – це вони в українському поетичному світі виборюють собі окремішнє становище. Бо таки мають на те повні права.
Ронделі. Начеб випещені до однаковості за формальними ознаками – вони напрочуд різні, так, справжнім авторам вони дають можливість проявити себе на глибинному справді мистецькому рівні.
Можу з приємністю відзначити: ряди цікавіших авторів-ронделістів ростуть! І це в часи, коли вільніші методики віршування начеб посіли панівне становище.
Тож якщо ронделі навіть для осібного роду закоханих у цю зачаєну в глибинах історії форму – вони примітні!
До цікавіших авторів мені хочеться причислити і відому багатьма примітними поетичними збірками Людмилу Ромен, авторку з виразно пісенно-думаючою душею.
В її ронделях – відображення непростої історії рідного краю, де формувалися морально-етичні засади української душі, де природа і людські дії поєднувалися гармонійно, де забобони доростали до звичаїв, щоб стати майже що законами – тож і дивуються дослідники: як це можливо, щоб недержавний народ жив за державницьким устроєм, зберігав себе віками, страждав і мучився під ярмом загарбників – і відроджувався знову!
У ронделях Людмили Ромен чується свавільний повів степових вітрів, її душу пориває до гайдамаччини, кодованої у душі вільній і бунтівливій – але й вірності ідеалам одночасно: тут, наче із манускриптів, «сходить промінь Сонцебога», тут «кобзарі лягли кістьми», тут сама авторка «на всі майдани нагромадила громи!» – і рішуче йде за Кобзаревим Словом.
Я сподіваюся, що збірка ронделів «Живиця» Людмили Ромен порадує прихильників цього вибраного жанру щедрими чуттями, глибокими розмислами, вірою в нашу незнищимість.
Микола ПЕТРЕНКО,
член НСПУ, м. Львів