У морі буднів сих
піднять вітрило –
і до Вас – любить!
Литаври тіла, –
вже не втримать сонячного згуку.
Весна!
Черемхи білого роялю ніжні звуки
Мелодією серця розцвітали.
О, солодка мить!
Мовчання Ваше
(я все чула!)
розбудило всенький Світ!
Як поруч, близько Ви!
Аж терпне серце, терпнуть руки.
У морі буднів сих
піднять вітрило –
і до Вас –
любить!
Литаври тіла! –
Вже не втримать сонячного згуку.
Сей характерник-вітер
нам у сурми вишень засурмить.
Ярій, душе моя!
Вихлюпуйся в зелені луки!
О, потопи в цілункові мої крикливі смутки!
Черемхи білого роялю звуків не згасіть!
У морі буднів сих
піднять вітрило –
і до Вас –
любіть!
Зі збірки-волхвеми «ГРІМ» (2006).