Сонцеслав

СонцеВилив духотіла

Жінка здатна відкрити чоловікові ворота Едему, повернути йому Рай, ті первісні відчуття, коли душа й плоть – у гармонії і чують одна одну.
Жінка?.. Хто – вона? Навіщо кинула необережний виклик натовпу?

Я (ЗНАЙ!)
ЗНАЙ ТОН ТОГО
ПРОМЕНЯ
не про міняй!
(що ти знаєш про мене?)
складу
звуку
вітру
Слова
світла
дощів
вогню
збери
(бери!) мене одну

Адже, еротична лірика – не відкриття цікавої і своєрідної поетки Людмили Ромен, – вона існувала в літературі ще з часів античності (відомі твори Сапфо, Анакреонта, Овідія), відома й в українському фольклорі своїми сороміцькими піснями.
Але перед нами – «Злюби» Людмили Ромен, які перетікають з вірша у вірш сварґаїчним циферблатом, прагнуть самоосмислення у хронотопі буття.

ВІЗЬМИ МЕНЕ
тільки ж я –
ВОГОНЬ СВАРОГА
як розСварожуся
с п о п е л ю
………………………………
з Вогнем може злитися
тільки Вогонь
Вогню мені!
В о г н ю!
в и г н у с я !
в и в о г н ю с я!

Лірична героїня текстів Ромен здатна грати головну роль Жінки, Богині, юнки, досвідченого вчителя життя і… нарешті… Коханої. Єднання чоловічого та жіночого начал у віршах цього циклу слід трактувати не тільки як акт фізичного єднання, а як взаємопроникнення енергій, коли на мить кожен з учасників акту перестає бути людиною, фізичним тілом, а стає потоком невидимої енергії, яка ховається у клітині й здатна перелитись у тіло партнера:

СОН ЦЕ СТО ЯНь іНь Я
СОНЦЕСТОЯННЯ
насто я на сонцем
…………………
Тобою настояна
на сто я-на!
…………………
мною на! сто! настойся

Акт кохання, на думку Л.Ромен, – це клітковина сонця, це – подих свободи, де кожен вільний у собі. «Ми стали Світлом!», « Я ж тобі Громниця, Цілюща Водиця», «Вогонь Сварога», «серце – як Сонце – Вільне і Всюдисуще!», «вітер, віття Ер!». «У спірально-пульсуючому колі (голі-голі) ночі», авторка невипадково наголошує, що:

… хочу бути!
буду розкутою
у своїй прикутості…

Тому пані Людмила вдало експериментує з версифікаційними формами: від коловіршів до тріолетів, увиразнює метафори фонічними та звукописними варіаціями. Концептуально у циклі еротичних віршів почуття кохання представлене творенням світу, у якому беруть учать парні елементи Всесвіту: Земля, Небо, Темрява, Сонце. Вони проектуються в часопросторі, й з цього народжується ритм Всесвіту.

…(пить! любить!
це Тайна є велика)
на Кола Любові свої
ти – ПРАХАОС
я – ПРАТЬМА твоя
Яко Жінка я!
Яко Всей Світ я!

Вилив Сонця та космічне лоно переводять вірші Людмили Ромен у космічну площину, і та площина називається Поезією.

Приємно, що до когорти авторів жіночої еротичної лірики (А.Цвіт, В.Стах, М.Матіос, В.Коваленко) ще долучилося ім’я Людмили Ромен.

Олеся Мудрак,
член НСПУ

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *