Слово – сакральний Світ!

Першого вересня мала неабияке задоволення – побувала на презентації книги оригінальних тавтограм «ОБрази, обРАзи, обраЗИ» Людмили Ромен у Роменській бібліотеці ім. Йосипа Дудки. Поетеса, член Національної спілки письменників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Асоціації діячів естрадного мистецтва України, члена правління Сумського обласного товариства «Просвіта», наша землячка попри велику зливу приїхала в рідне місто, аби продемонструвати дійство образів духу і сили української мови.

Добрела до Дудківських доріг
У Широкому Яру
Добрела до Дудківських доріг,
Добарвінилася, досиніла долом.
Дано дбати далечінь. Дарами дому —
Домотканий дух. Довеснений добіг

Добрий дощ. Долонями долівку драну —
Долю, добілив. Достукав днину дятел…
Джерело дзюркоче донедавно дбане.
Додивляюсь доокіл – дереворити-дати…

Наша мова багата, розмаїта, вишукана. Має широку синонімічну палітру. Водночас багато слів виходять з ужитку. Й аби не втратити їх, не зробити мертвими, Людмила Ромен довгий час працювала над збіркою. У результаті на світ з’явилося видання цікаве, неординарне і вагоме, адже головна його цінність у тому, що авторка подала на широкий читацький загал поезії-тавтограми – вірші, які складаються зі слів на одну літеру. Це не набір слів на певну букву, а глибокі поетичні твори, після прочитання яких гортаєш словник, аби зануритися у значення, осмислити і зрештою збагатитися.
На захід зібралися небайдужі до слова. Серед них – міський голова Олег Стогній, котрий відзначив плідну творчу працю Людмили Ромен грамотою виконавчого комітету міськради, заступниця начальника відділу культури РМР Яна Мутлаг, виконавчий директор ГО «Роменське земляцтво», посестра і коректор збірки Надія Карпенко, бібліотекарі, літератори краю і поціновувачі творчості поетеси.
У кожного, мабуть, залишилися незабутні враження від презентації, адже поезія з вуст Людмили Ромен – то щось особливе, бо тільки сам автор може передати надточно свій задум, емоції та переживання.
Сакраментальність слова – священна!
Сіяти Слово-духа душі Всесвіту – як зерна в ріллю Рідного Звичаєвого Ґрунту, ось що нам поверне себе і Мову! Мова – це наш ментальний код, одіж внутрішнього Я.
Я – є Слово, я – є в Слові як у хРАмі і Слово є в мені як світла, священна молитва Всевишнього.
Слово – воно ЖИВЕ як і будь-яка жива істота, несе певні емоції, викликає почуття відповідно свого значення, наповнення, вібрує ритмами Космосу. Воно нас олюднює, наповнює собою, наповнення, вібрує ритмами Космосу. Воно нас олюднює, наповнює собою. Ми є тим, що говоримо, якими словами діємо, якими виголошуємо себе Світові.
«Дві години у словесній одежі тавтограм являлась Мова! Дивувала, торкала, бентежила, дзвеніла дощиком, наповнювала сонячним сяйвом своїх скарбів! Я прагла довести своєю працею (книгою), що наша Мова – найпрекрасніша, найбагатша у своїй виражальності, художніх образах, можливостях поетизувати на одній літері!» – написала Людмила Ромен на своїй сторінці у фейсбуку після зустрічі із земляками.
Поетеса весь час у пошуку, інтерпретує різноманітні мовно-поетичні образи, випрацьовує свій експериментальний, своєрідний природний поетичний стиль, істинно володіє словом, гармонійно поєднує, здається такі різні, слова, сполучає голоси українців минувшини і сьогодення. Її поетичне слово милує, закликає, виграє, голубить, бринить, бентежить. І надихає. Тож читаймо вартісне! «ОБрази, обРАзи, обраЗИ» Людмили Ромен саме такі.
Слово, скроплене сльозою серця – совісне, святе!

Сакральна сила слова

Сакральна сила слова –
сплав санскриту –
Сопрано серця. Спалах.
Сполох.
Спазм судин…
Сентиментальна стріча.
Святотатство. Синь.
Сакральна сила…
стерпла словом.
(Согрішити!)
Сюжет: страх спогадів,
сім соль – сюїта.
Спасибі, Сварго!
Совість сторожка́ спасінь…
Сакральна сила слова –
сплав санскриту –
Сопрано серця.
Спалах… сполох…
Спазм судин….