Диптих
І. А Я – ЖИВУ!
О, як цинічно розтоптав
квітучий Всесвіт мій Любові!?
Я – пробачаю все тобі,
коханий мій – мій кате,
Ти скільки літ життя
туливсь котятком волохатим.
Надійде час!
І станеш сам собі
в сій тиші полем бою.
Підхопить вітер у Світи
окрадену до струн тополю!!!
Душа не Жінкою,
а Піснею
вже хоче стати!
Ти розтоптав… себе.
А Всесвіт – вічний! –
Творенням Любові.
П р о щ а й ж е… (Не любив).
А я – живу!
Життя – це свято!
ІІ. ДОЦВІТАЮТЬ СУЦВІТТЯ АКАЦІЙ, БУЗКУ
Доцвітають у травні
суцвіття акацій, бузку,
І любов доцвітає трилисником –
крик тріолета.
Про щасливі мої миті творчості
пишуть газети,
Серцю щемно від болю.
Настоєм лікуюсь бузку.
Серед Літа захочеш звабливу,
рідненьку, терпку.
В сінокоси духмяні гукнеш!..
Не вертаються з Лети…
Доцвітають у травні
суцвіття акацій, бузку,
І любов…
це остання жага
вибуха в тріолетах!