Бути жінкою – важка доля. Бути жінкою-поетесою – відповідальне покликання. І чи можливо? Як у цьому світі, сповненому несправедливостей, болю,
Мітка: Сула
Чується: “Киги! Киги!”
Що вивела чаєнята При битій дорозі! Киги! Киги! З пісні Івана Мазепи Яка ж то доля… Чується: «Киги! Киги!» Спадають
Старого Хорса прип’яли
Старого Хорса прип’яли до берегів Сули. Здійнявся гай і солов’ями напуває рідну Мову, В причасті Божих сліз питає: хто я,
Над Сулою
І юність з обрію, як сонце, спогадом зійшла. Від білих тіл русалок ночі білі над Сулою, Утоплені у Місячні мелодії
В темній ніші безсоння
настояний на полинах самотності (десять років!) в темній ніші безсоння трипільський келих дощу піднесу тобі та не пий до дна
Прощай
Диптих І. А Я – ЖИВУ! О, як цинічно розтоптав квітучий Всесвіт мій Любові!? Я – пробачаю все тобі, коханий