поетеса | Людмила Ромен

Унормованість козацької непокори

Ронделі – ошатно виладувані, наснажені щирою і водночас високою думкою, глибинно занурені в наше прадавнє моральне й етичне світоладування, де

Ще Всесвіт виношує в лоні Слова. Я буду щаслива прийняти пологи, Ввібрати всі радощі, болі й тривоги. Ще Всесвіт виношує

Здається, легко в травах ночі визоріти вірш, Але не кожна зірка надіп’є глибінь рун-літер. МОВ зореткане полотно найбільший скарб у

Зими цієї білий камертон Озвучив день. Чекаю скрипаля. Смички тополь замерзли у полях… Сніжить… і заколисує у сон Зими цієї

Ми живемо в часи, коли все вже відкрито, коли новизна й оригінальність – рідкісні або майже нереальні явища. А в

Коло ронделів Моєму древньому місту Ромен присвячується 1. І мертва, і жива, і… ще ненарожде́нна Душа – як магма, на