Тамара Герасименко порушила тему використання рідковживаних слів у поезії. Я керуюся тим, що поет на те і покликаний, щоб воскрешати слова, давати їм нове дихання! Бо слова помирають тоді, коли їх не вживають. “Усе що мовлене – стає ожилим!” – як я писала в одному з віршів. І я давно у своїй творчій праці обов*язково даю пояснення слова рідковживаного чи давно призабутого. А ще повертаю дух слова з нашого дохристиянського Світогляду, обрядової і звичаєвої культури! Обовязково з поясненням, бо маю на меті швидшого попадання (засівання, як хочете) в душу, полегшую шлях читачеві, бо не кожен полізе у словники чи навіть Гугл. Скарбниця Мови і Слова така глибока і невичерпна – лише б нам встигати пізнавати і показувати людям національні мовні скарби!
* * *
Я забуваю сумніви і сум.
Я воду п’ю у Сувиді з криниці.
Ліна Костенко, «Сувид».
Я забуваю сум’ятливий сум,
Прошкуючи на берег річки Сумки,
На серці спогадів осуга, струм,
Найголовнішу суть – у сховок думки.
А слів у сумці із первісним «СУ»!
Відкинувши всю суєту і сумнів,
Днів теплий субмотив, тебе несу
В суничне літо – у любові Сумин.
Світ суголосний. Лик осяйний Сур.
Сума і Сумка. Вгледжу взори міфів.
В воді – дереворит дерев парсун.
Судениці* мої на тлі софіту.
Судьби мережки – суплаш у косу…
Днів сув’язь – кантом, голубим сута́жем**.
Верба на плечі струшує росу,
І осока край берега – куражем.
Маленька мушля-хатка – сувенір,
Хова сухий сувій і сонця промінь.
Мечем-листком розмахує аїр,
Якоїсь пташки джазові субтони.
Люблю світанків тепле сузане́*,
Але мінор таки пасує Сумам…
– О Сумине, цей сум мене мине?
– Мине, мине, як час надійде сурмам…
* Судениці – безсмертні діви життя і долі. Їх завжди три. Вони прихо-дять опівночі на третій (радше на перший або сьомий) день по наро-дженню дитини і пророчать долю.
** Тонкий, плетений, шовковий шнур для оздоблення одягу, виготов-лення сумок тощо.
* Узбецька і таджицька настінна прикраса – вишита узорами декоратив-на прямокутна бавовняна або шовкова тканина.