ВЕСНА, ВЕСНЯНОЧКО, ВЕСНЯНКО! ВЕСНИНОЧКО-ГАЇВОЧКО! Що ти нам принЕсла? – Принесла душі пробудження і тепла, очам – Світлої радості, а серцю – ніжності і краси, прагнення ЛЮБИТИ і БУТИ КОХАНОЮ(ИМ)!
У повітрі дзвенять уже радісні ноти пісень пташок. Усе сіре і холодне починає забарвлюватись у свіжі для ока салатно-зелені, тепложовтаві кольори, палітра біло-синьо-бузкова розливається по сухому торішньому листі. Вітер на Скрипці Сонця виграє нам звуки-поцілунки. Чуєте присмак поцілунку на губах!? Підставте обличчя променям Сонця – легенький лоскітливий дотик-порух обвіє, злагодить, поніжить вас, наповнюючи жагою і прагненням податися рухові навстріч! У весняні купелі жовтого першоцвіту, голубих, як мрії молодості – пролісків, бузкового рясту і запашної медунки!
Бджолина увертюра. Тріпочуть маленькі крильця, пробують свою силу. Летять на перші цнотливі квіточки, які відкрили пелюстки і вперше очком серця побачили Світ, Сонце! Вона раді ділитися своєю красою і нектаром. То ж і летять золотаві комахи на солодке полювання. Їх гудіння – лікує, зцілює найсумніший стан. Спостерігаючи за ними, за їхніми радісними клопотами і самому хочеться щось зробити корисне і добре. Розквітнути серцем. Відкрити обійми і долоні, і впустити ТОГО, хто заслуговує твоєї любові, твого нектару вуст, теплої тиші твого погляду, ніжних нот голосу.
Весна спустилася зі Світу Зірок. Ластів’ячим крилом Щедрівки відкрила брами Гаїв, Парків і Лісів! ВОНИ загукують, припрошують на душевну розмову. Йдіть до них. Привітайте з пробудженням! Привітайте з народженням! Із крон злітають останні тоненькі павутинки зимових снів, розколошканих вітрами і птаством, і поцілунком Сонця. Дерева – теж люди. Під корою така ж ДУША, така ж жага ЖИТИ, БУТИ і ЛЮБИТИ! Вони сповідаються вам, як щирі друзі, переповідатимуть свої сни. І це вражаюче! Лише ДЕРЕВА щороку знають, що таке відмирання, завмирання, потойсвіття і ВОСКРЕСАННЯ, СКРЕСАННЯ з-під шкоринки льоду, морозу, холоду.
ВОСКРЕСАННЯ – кресання в собі ЖИВОГО ВОГНЮ ЖИТТЯ, ЛЮБОВІ!
Верба тисячами бруньок вдивляється в ще трішки темні води Псла. Береги підніма-ють брови до Сонця. Стежці приємно. По ній щойно пройшли, взявшись за руки, двоє щасливих людей. Ще лунає смішний і веселий їх говір, слова любові, що народжують новий Світ.
Витесав вітер сопілку з Верби, подув, як хлопчисько, забавляючись, а вона озвалася ніжним дівочим голосом Любощів, що вже бринить біля вас близько-близько!
Це – ВЕ-СНА! Вертання зі Сну!
07.03.20