Тиша. Спокій. Така безтілесна.
Вчора ж крила – летіли любить…
Сумно листю. Стежки наші хресні,
І цвяшком трепет мій у тобі.
Ти розтовк люстро дня. Все дощенту.
Наче лоєм прогірклим слова
Мастять душу – пекуче крещендо,
І мій погляд у дощ відплива.
Відчуття сну, і гра – безтілесна.
З цим дощем і сльозою злилась.
Цівка шибку твою ледь шелесне,
Вжалить місто вогненна стріла…