Я забуваю сумніви і сум.
Я воду п’ю у Сувиді з криниці.
Ліна Костенко, «Сувид».
Я забуваю СУм’ятливий СУм,
Прошкуючи на берег річки СУмки,
На серці спогадів оСУга, струм,
Найголовнішу СУть – у сховок думки.
А слів у сумці із первісним «СУ»!
Відкинувши всю СУєту і СУмнів,
Днів теплий СУбмотив, тебе неСУ
В СУничне літо – у любові СУмин.
Світ СУголосний. Лик осяйний СУр.
СУма і СУмка. Вгледжу взори міфів.
В воді – дереворит дерев парСУн.
СУдениці* мої на тлі софіту.
СУдьби мережки – СУплаш у коСУ…
Днів СУв’язь – кантом, голубим СУта́жем**.
Верба на плечі струшує роСУ,
І осока край берега – куражем.
Маленька мушля-хатка – СУвенір,
Хова СУхий СУвій і сонця промінь.
Мечем-листком розмахує аїр,
Якоїсь пташки джазові СУбтони.
Люблю світанків тепле СУзане́*,
Але мінор таки паСУє СУмам…
– О Сумине, цей СУм мене мине?
– Мине, мине, як час надійде СУрмам…
* Судениці – безсмертні діви життя і долі. Їх завжди три. Вони приходять опівночі на третій (радше на перший або сьомий) день по народженню дитини і пророчать долю.
** Тонкий, плетений, шовковий шнур для оздоблення одягу, виготовлення сумок тощо.
* Узбецька і таджицька настінна прикраса – вишита узорами декоративна прямокутна бавовняна або шовкова тканина.