Стало вітру вільготно в саду поміж яблунь,
День схвильовано гордий,
барвистий, мов півень,
Па листочків вкрапляються в стопи і ямби,
Мрії в даль – як роїння бджолине – на південь.
Ти прийми моїх слів поцілунки і леза,
Ці вогню переливи, вогню передзвони.
…Віє пустка від тебе. Душа – наче мездра*…
Ти і дощ… дощ і ти…
схожий звук – монотонний…
20.09.19
* Мездра – внутрішня сторона вичиненої шкіри або шкури.