…і зірка зірці крізь сльозу говорить:
яка вона заплакана й мала.
Володимир Затуливітер
Свічки життя – лузайте, гарбузи!
На Сонці – гарБУЗове спить насіння.
БУЗьки і БУЗи – ми одне коріння,
І сіль одна єдиної сльози.
Кричить коріння. Пасма рве трава.
Вродились молитви і заговори,
І крізь зірки сльоза сльозі говорить:
Яка печаль велика – світова!
Посивіли річки. Дніпро скипа!
Землицю ора-но не плугом Ора!..
То вирви зяють. Сад – корінням вгору.
Зернини душ осипались… Сльоза сліпа…
Любов і воля у крові стебла.
Життя життям виборювать повік нам!
Упала зірка… Небо впало віком…
Сльоза в сльозу навічно потекла…
01.10.22