Серед цієї музики прозорої беріз
Знайду тебе,
мій невблаганний і жорстокий,
І кину день до ніг,
від розпачу глибокий.
Ти запалив над ним гаряче люстро сліз.
Холодний погляд –
гостре лезо: ось душі поріз.
Навіщо ти манив?
Візьми ж сей камінь-докір.
Серед цієї музики прозорої беріз
Знайду тебе,
мій невблаганний і жорстокий.
Я зачаклую Слово!
Чатуватиму!
Я – скрізь!
Мов кара, ти мені і карма,
і навроки.
Лишу, мов вітер,
тінь свою зеленооку.
Куди б не йшов, не їхав ти –
на мить хоч зупинись
Серед цієї музики прозорої беріз.
Зі збірки «Живиця» (2021)