Холонучи трави на всі видноколи!
Та квітне крізь сум дня ромашечка біла,
Пелюстки змахнула – білесенькі крила,
До обрію лине! На обрію – голо…
А серденько – щастям!
Та день – наче безум…
Крижинки сльози ранять боляче. Доля…
Та рветься ромашечка з буднів неволі,
І небо сумне – фіолетовим безом.
Автор – Людмила Ромен
Ілюстрація Сергія Початка