Ім’я Йосипа Михайловича Дудки – українського поета, палкого патріота України, Вчителя з великої літери знане не лише на Роменщині, а й далеко за межами України. Замовчуваний за життя, таврований і гнаний, без доступу до видань і творчої самореалізації, залишався і залишається світлом правди і безмежної любові до життя, до рідних берегів Сули, до краю, до України!
Ціною самопожертви, попри всі земні свої страждання, що випали на його долю, він щохвилини працював над словом, і тим словом проклав нам дорогу до нас.
…болючу тривогу за нашу дорогу,
За батьківське поле, за рідні долини,
За прапор, за квітку, за кетяг калини,
За кожен твій подих,
За рідного слова красу повнозвуку –
У серці нестиму і щастя і муку.
І те його слово, Дудківське слово, озивається живлющою силою, що дає рости молодому пагінню.
Ради життя, ради обнови –
Пильнуй, пильнуй!.. Підводь чимдуж
На світлих витоках любові –
Собори світлих, чесних душ!..
Через 100 років після його народження творчою інтелігенцією, просвітянами Сумщини для учнівської молоді започаткований літературний конкурс імені Йосипа Дудки «Собори душ».
Твори переможців першого конкурсу, що відбувся у листопаді-грудні 2016 року, подано на сторінках збірника «Наші собори душ». Хоча конкурс відбувся у стислих часових рамках, чимало юних обдарувань подали свої твори, чим порадували членів журі.
Діти сучасної України дуже подорослішали. Тема війни, людських страждань, розірваних, розкиданих доль, втрати рідних і близьких є головними переживаннями авторів.
«Я ще юна дівчина. Та вже вмію любити і ненавидіти. Люблю свій край, рідну землю, свою сім’ю, друзів, школу… А ненавиджу війну. Тепер я знаю скільки горя й страждання вона приносить людям. Вірю, що настане той час, коли всі люди на планеті об’єднаються в боротьбі зі злом і переможуть. На Землі запанує мир, любов і добро!» Так пише Тетяна Заго-рулько, учениця Анастасівської школи.
Вірш «Яблуневий цвіт» Рябенької Людмили – болючий, щемливий, художньо-образний розчулює до глибини душі. Син загинув… Повернувсь до матері весною яблуневим цвітом…
Син обіймав її зеленим листям,
І вітром шепотів: «Я повернувсь…
Чого ж ти плачеш, мамо? Час бо пізній,
Іди-но спати. Я тобі приснюсь…»
Чудові поезії сестер Гвоздецьких – Альбіни та Каріни. Порадували своїми творами Кондратенко Денис, Мельник Катерина, Геращенко Каріна, Овчаренко Антоніна, Черненко Крістіна, Москаленко Денис. Читачі самі в цьому можуть переконатися. Заслуговують на увагу і прозові твори.
Крізь чорні намули брехні,
Я знаю, зійдуть правди квіти.
(Й. Дудка)
Юні таланти квіточками зіходять і квітчають нашу Україну. Виростають юні патріотичні українці, єдині соборністю душ у любові до рідної землі, до миру над блакитнооким небом України!
І хай там що – хоч камені, хоч град
На нашу землю падають із неба,
За будь-яку ціну нам дуже треба
На камені свій виростити сад!
(Барановська Євгенія)
Тож хай справджуються всі мрії і сподівання наших дітей!
Людмила РОМЕН,
член НСПУ, лауреат літературних премій імені Олександра Олеся та Анатолія Погрібного.
На світлині: нагородження переможців та учасників першого районного літературного конкурсу для дітей та молоді Роменщини «Собори душ» імені Йосипа Дудки (22 січня 2017).