СОН ЦЕ СТО ЯНь іНь Я
СОНЦЕСТОЯННЯ
насто я на Сонцем
насто я на Небом
насто я на в Травах
Тобою настояна
НА СТО Я НА!
к р е с н и́ (не в сні
не в сні кресни́)
кре́сни*
кре́сни в мені
сто́ю
стою́ і чекаю
бо розтану
вогнем стану
ось мій танок!
не з тою
зі мною
мни!
йми!
йми!
над пий в мені роси!
над пий в мені Сонце!
над пий в мені Небо!
мною на! сто!
настойся!
***
МАГІЯ КОХАННЯ
(МАГ І Я)
в це літо
трави і квіти
нахлюпали
скільки кольорів
с а м о с в і ч у
с в і ч у
с в і ч у
с в і ч у с я!
ВІЗЬМИ Ж МОЮ
(паліть!
паліть!) ПАЛІТРУ
Сонця веселка
над нами
о ця Дивина (вина) скіпетр о видна!
ДО ДНА!
ДО ДНА!
вже нічого не видно-ооо!
видно дно Світла
дві щасливі тіні
МАГ І Я
***
ТЕПЛА (ПЛАЧЕ) ЧЕРІНЬ
купальського вогнища
випекла Сонечко
а наша гаряча постіль
тихе палке
(вже спалене)
Щастя
***
ШЕПОТ-ІТИМУ (йму!) ВОЛОССЯМ
гарячим (чим?) вітром
О-омм
на вушко
х о ч у
х о ч у
ось я
ось я
сто
голо
стоголосся-я-я
Аа-а-а-а-а!
***
Я ВСЯ РОЗЛИЛАСЯ
(лилася) ЛАТАТТЯМ
по тихому плесі Вашого тіла
Вам – аж не видко сонця!
Ваші пальці плюскались
і пливли
пливли по мені розквітлій
шукаючи тремтячу квітку лілеї
***
В НІЧ КУПАЛА*
на-купа-є-мось
ось
ось
у купілі тіл
аж папороть-плоть зацвіте
***
РОЗКИНУСЯ
прокинуся уся
ГІЛЛЯМ СВОЇМ І КОРІННЯМ
у бе́змеж і бе́змір
(змір!
змір!)
п о в і р!
по Вірі
по Силі хай буду твоїй
тобі
Л Ю Б И!
НІЯК тепер не об’їхати мене
НІЯК – не перелетіти
л е т і́ т и!
л е т и Т и!
і хай наші крила не зламає вітер
відступися?
та ні – упийся
розлийся повінню –
біло пруж
пружною хвилею шалу
голово-круж
круж
кружно стане
(о т а н о к!) моїм садам
( дам!)
В біло-піннім (о він!) вінку цвітіння
у т о п л ю
(топлю)
в звабну (ну ніч!) Купала
* Кресни, креснути – тріскаючись або ламаючись, зрушувати з місця. Сонце зрушує, повертає на зиму.
* Купало (Сонцекрес, найкоротша ніч) – 21-22 червня. ( У високосні роки 20-21 червня.) (Ку+Пала, тобто дитя Пала, сонячного вогню).