О, ці слова Любов’ю душу позначають,
Мій погляд –
звуки мрій грози в високім небі.
Язичницькі вогні! –
Віки першоначала.
О як котилася,
громами,
я до тебе!..
Не втримаю, пробач,
снагу,
принаду,
вроду!
В Купальську ніч
заквітла папороть у лоні,
В Купальську ніч
вінком
лягла на воду.
Пливе свіча жаги
до вуст твоїх безсонних.
Приб’юсь до ранку в берег твій, коханий,
Втопи в бурштині рос
ще теплі з ночі трави.
Ось промінь сонця тілом аж органить,
І щастям протече розплетена Олава!