Холодний дощ.
Розбились келихи тюльпанів,
Червоні друзки миготять поміж трави.
Весна завжди квітуча і грайлива панна:
Несе небес черемхових, бузкових вин.
Мрячить… Сховало сонечко свій лик за хмари,
Та радість цвіту яблунь, радість-спів пташок
Жагу вливають в душу до солодких марень:
Твоя долоня – мов каштановий листок.
Поміж долонь – палахкотять вже білі свічі!
І поміж душ – живий (хоча і дощ!) вогонь.
Я так чекаю день оновлений для стрічі.
Холодний дощ…
здається б’є для нас у гонг.
09.05.19