Диптих
1.
сонечко згорнуло
свої
затерплі від чекання ласки
промінці
затисло себе в кулачок
зіщулилось
заховалось за фіранку хмарки
і тихенько плаче
як дитя…
2.
Як плаче сонце!..
Як плаче сонце ми не бачимо,
бо сльози болю
його згорають ще в думці
від внутрішньої температури…
а ми завжди
сприймаємо його
як Всесвітню радість
як усміх Неба
як ласку дня…
а воно іноді пекельно плаче…