Я ще жива, мій сину, ще жива…
Без тебе ось тринадцять вже минуло…
І пам’ять тепла… серце не обнулить.
Лишень густіша облягла трава…
Терпка трава, в якій навік мовчиш, –
Очима блима – квітами барвінку.
Моя душа знов пестить тебе, синку.
Сльозина соляним стовпом стирчить…
Я ще жива, і доти й ти живий,
Бо по мені – й тебе навік не стане…
У нас – війна, несе пекучі рани…
Що світ – розмотую життя сувій,
Прописує свій день як далі жить…
Кровинка в небі Божі ріки поїть.
Нема ні миті тиші супокою.
Між стін глухих… і ніч – між лез ножів…
Я ще жива…
10.08.25