збірка віршів | Людмила Ромен

Живиця

Диптих 1. Живиця неба випадає росами, – Це згустки щастя, радості міжзоряні, Творцем Любові світлом упокорені. Мій край квітучий ними

Ронделі – ошатно виладувані, наснажені щирою і водночас високою думкою, глибинно занурені в наше прадавнє моральне й етичне світоладування, де

Ще Всесвіт виношує в лоні Слова. Я буду щаслива прийняти пологи, Ввібрати всі радощі, болі й тривоги. Ще Всесвіт виношує

Зими цієї білий камертон Озвучив день. Чекаю скрипаля. Смички тополь замерзли у полях… Сніжить… і заколисує у сон Зими цієї

Диптих 1. Січень сіє світло слова, – Схимник, скальд, славіст снігів. Сад скоцюрбивсь сивобровий, Спить собі. – Солодких снів. Сніг

Ми живемо в часи, коли все вже відкрито, коли новизна й оригінальність – рідкісні або майже нереальні явища. А в