романтик | Людмила Ромен

Поет

Словами згора, мов та свічка, Поет, Доточує світла в Шляхи наші зоряні. Не тільки могили… вже й Вирій розорано. Словами

У Ріднім Краї долю кращу я утверджу! Прошкують з Вирію до нас лелеки і Волхви. Ждете, раби, прощень і раю

Із манускриптів сходить промінь Сонцебога. Це серце, втомлене від довгої зими, Ромене мій, вогнем любові перейми! Як вибухне душа від

ВЕСНА, ВЕСНЯНОЧКО, ВЕСНЯНКО! ВЕСНИНОЧКО-ГАЇВОЧКО! Що ти нам принЕсла? – Принесла душі пробудження і тепла, очам – Світлої радості, а серцю

1 БЕРЕЗНЯ – НОВОЛІТТЯ! (новий рік, який Петро 1 переніс на січень…) Це НАША ПРИРОДНА ЕНЕРГІЯ. НАШІ ЗВИЧАЇ, у яких

Скрипить снігів пергамент, наче доля. Зимове слово скрапує, петля. Жде світла сонць тополі канделябр. Скриплять сніги, немов пергамент долі. П’ять