О земле втрачена, явися Бодай у зболеному сні, І лазурово простелися, І душу порятуй мені. Василь Стус Вінок волошково-сонячний впав
Мітка: пам’ять
З Колядою вас, мої хороші друзі, мої українці!
Коляда прийшла! Народила Нове Світло-Слово-Сонечко – сина Сварожого – ДажьБога! Колядуємо українськими колядками, що співаються на честь Коляди та господарів!
У свічаді моїм лиш одненька свіча
У свічаді моїм лиш одненька свіча, Вогник блимає, сяє, торка за плече. Спогад рветься, болить… і сльозам гаряче. У свічаді
На покуті душі…
На покуті мигає спогадів лампадка… Маленький павучок приповз. Погрітись, мо’?.. Ліг тихий вечір. Наче чуюся в порядку, Та чом шкребеться
Паляниця – плоть-пам’ять праотців
Паляниця – плоть-пам’ять праотців, пашить посередині полотнини – пухка, пахуча, підрум’янена, поживна, полем пшеничним пахне… Перехрестимо пучками, поклінно поцілуємо, пошануємо
Спротив – священний!
Сотворимо суголосся сокровенної Соборної сили! Станемо сміливо, сестри, сини, спивши Стяга синь, Сонця сяйво! Сповнені стокрилої снаги станемо стіною, спраглі