Роменлет
Вже перший сніг дзвенить на куполах церков.
А ми за листям йдем вчорашніми дощами…
Не впізнаю. Ти хто? Ти де?
А біль – ножами…
Як боляче втрачать себе, в собі шукати знов.
Захмарилася доля нам.
Згаса любов.
Пожовкла радість днів. Чалапа сум між нами…
Вже перший сніг м’який, як теплий білий шовк.
А ми за листям йдем вчорашніми дощами.
23.11.10