Миколі Самохіну присвячується
З-під снігу взяв ти
барви-колорити,
Талант від Бога. О душі краса!
І серце мріло:
рідний край – яса!
Любов в полотна
щедро перелив ти.
Ввібрав червоний колір
від калини,
А жовтий – промінь сонця,
цвіт кульбаб –
Перев’язала стрічка голуба
Сули і неба рідної Вкраїни.
Дух Перекопівки і ромен-зілля,
Пісень, кобзарських дум, звитяг заграв,
Величний Ромен-град в красі постав
В твоїх картинах. З них черпаєм силу.
Твій пензель підмальовував лик Світу,
Твій усміх, теплі очі бачу в нім!..
Вогонь душі роздав в житті земнім,
Твій слід прикрив осіннім листям вітер…
Зашерхли фарби… Втанув в Ирій синій…
Як листопад сльозою палахтить,
Догнати хоче, небо обпалить!..
Миколо Сам-Ох-іній…
іній…
іній…
Зі збірки “З пракореня калини”, 2024 рік.