Диптих
1.
Межи пшеничного колосся
забрела на мить:
У лоні я ношу чи донечку, чи сина?
Животик слуха, тулиться волошка синя.
Межи пшеничного колосся
забрела на мить.
Щасливе поле хліба золотиться і шумить,
І я щаслива: в лоні – серденько дитини.
Над нами небо сонцем радісно дзвенить!
У лоні я ношу чи донечку, чи сина?..
2.
Це хлібне поле й я:
ми родимо із роду в рід,
В любові щирій упіймала в лоно СИНА!
А у ріллі захована на ріст зернина.
Це хлібне поле й я:
ми родимо із роду в рід. –
Воно – під сонцем,
я – під серцем, несемо свій плід,
А він такий – тремтливо-теплий,
мов росина.
Це хлібне поле й я:
ми родимо із роду в рід,
В любові щирій упіймала в лоно СИНА!
З трилогії “АРАНІ” із збірки “Срібне коло Місяця”, 2019.
Картина Ольги ГАЙДАМАКИ.