Триптих
Не я б’ю – верба б’є. За тиждень – Великдень,
уже недалечко червоне яєчко!
1.
Торкнувся промінь сонця
вершечка верби –
завібрувала, затремтіла,
налилася такою могутньою силою
життєдіяти,
живити,
життя давати.
Розколошкали зимові сни:
відлітайте.
Вже весна!
А вони реінкарнували
у жовто-сріблясті котики –
дивляться на світ
з-під пухнасто-світлих вій:
миготять, міняться, усміхаються…
Душа святкує, радіє,
наслухає
вербальні вербні замовляння:
«Не я б’ю, ВерБа* б’є,
за тиждень Великдень,
а там недалечко червоне яєчко».
Порадій, моє сердечко!
Будь завжди здорове,
з ласкою, з любов’ю!
2.
Весна!
Вертання зі сну – до життя.
Скресає крига з річок
осінніх дум і надій.
Воскресає душа, голос, тіло.
Всеперемагаючий абсолютний логос
торжествує!
В кожній клітині-бруньці
нуртує СЛОВО, –
з тиші зимового сну
(відпочиле, вистояно-зріле),
вибухнуло такою животворящою силою! –
гордою,
нестримно-збудженою,
красивою,
життєстверджуючою!
Вертайся і ти.
Проривайся з-під кори гріха і омани
паростком благодійності,
благодатності і любові.
«Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!»
Будь здоровий!
Будь здоровий!
Будь здоровий!
3.
Вербниця.
Мить очищення і прозріння.
Возвеличує тебе, Любове,
на хресті своєї долі.
Хрещаті дороги –
дух, душа, тіло, воля…
Згармонізуй себе
з Піснею ВЕРби Всесвіту,
змалій до бруньки, паростка –
і знову вибухни
Великодним Сонцем,
Писанкою Творця!
«Не я б’ю, ВерБа б’є…»
Чолом Тобі, Всемогутня
Життєдайна Сило!
Возвеличую і Славлю!
Будьмо здорові!
Даруймо світло Любові!
* Свято Вербиці збереглось на Україні ще з часів Трипільської культури. ВЕРБА – Рай-дерево, світове дерево життя. «ВЕР» – означає Всесвіт, а «БА» – праматір.
Вербове дерево в давнину вважалося чарівним і символічним деревом, на якому перепочивали добрі духи-душі, а тому Верба і приносила щастя в родини, Перша «віщувала» і «приводила» Весну в березневі дні весняного рівнодення. Набираючи сили від природних стихій – Землі, Води, Сонця передає здоров’я, силу та красу людині.
Перед Великоднем цілий тиждень святкувалося вшанування Матері Всесвіту – Верби.
(«Сини РА з берегів ДніпРА», С.Коваль).