Україні
В сю ніч воскресне, ожиє
Велика Україна!
О. Олесь
Скресай, моя Укра́їно кохана,
Вже б’ють Майдани Великодній час!
Небес пробуджено святе сопрано,
Дзвенить-пульсує хРаМова свіча!
Зійдуть зневір сніги. Ми станем дужі!
Вербовим геном в серці доростем.
Ось шерхотить душі багатий кужіль.
Такого прядива ще напрядем!?
Йдемо стрічати в береги Дніпрові
Тебе, Вкраїно сонячна, тебе!
Вертай у край свій рідний, писанковий,
Несуть вітри гаївки до небес!
Пробач, хто ставив хату скраю,
І хто з тепленької не зліз печі.
Ми без твоєї Мови в і д м и р а є м,
Такі гіркі виходять калачі.
Пробач усіх, хто в сплячці був, проґавив
Твій вирішальний крок – святий прихід.
Твоїм я іменем цей Час оглавлю,
З Вели́коднем!
Братаймось: Захід-Схід!
Пробач нам, Батьку-Дніпре,
й ти, Січ-мати,
Що ми, як вівці – по своїх хлівах, –
Самі себе навчились продавати,
Брехні у світі наплодили. – Жах!
«Наїлись» гасел ми по самі вуха,
Всихало дерево до корінця.
В злиденності, зневірі часом глухли.
Ми – українці!
З образу, лиця!
Як шабля гостра – в височінь тополя,
З Тарасових ми вилузнулись дум:
І котиться! Громадиться крик волі,
І чути вже золотокрилий шум.
Ходімо в славі й величі стрічати
Знедолену і зболену, СВОЮ,
Вкраїну мужню! Вистоїмо, кате!
О слава! Слава тим, хто йде на прю!
Вертай, Вкраїнонько, моя Пташино,
З холодних мандрів до сердець-гнізда
Жовто-блакитно!
Мовно!
Солов’їно!
Нуртує в жилах Сонця крапля золота!
Скресай, моя Укра́їно, свята!
24.03.10