Із манускриптів сходить промінь Сонцебога.
Це серце, втомлене від довгої зими,
Ромене мій, вогнем любові перейми!
Як вибухне душа від благості і боргу!?.
Кобзарських дум сліпих стоїть у лоні стогін.
Торбани й кобзи…
Кобзарі лягли кістьми.
Із манускриптів сходить промінь Сонцебога,
Це серце, втомлене від довгої зими.
Снопи снігів ще вчора крижані та строгі
Під Великоднім сонцем скресли, мов дими.
На рушнику у хаті писанки і МИ,
На покуті – молитва мамина й тривога.
Із манускриптів сходить промінь Сонцебога.
Малюнки Миколи САМОХІНА