… Я не скрипковий ключ, а журавлиний,
Тобі над полем в небі напишу.
Л.Костенко
Ти не скрипковий ключ й не журавлиний,
А ключ минулого, що в час сплило…
Як Сонця щит – духмяно і бджолино,
Тобі плече моє було й чоло.
Все ладно слала, радісний Свароже,
Хоча душа терпіла стільки мук.
Любов – як пісня пелюсткова рожі,
І тішилась: озветься серця звук.
Та на вуста сумні вкладались ноти,
Мелодії десь тали в пустоті…
Взялась іржею долі позолота.
Продовжив дні мої не ти.
Ти – не скрипковий… Звук повис в печалі,
Тче осінь павутинки сивини.
Спустився дощ. Листки цілує з жалем.
Ключ журавлиний… плач із далини…
07.10.19