Сьогодні, 6 вересня, світова спільнота відзначає ДЕНЬ ЧИТАННЯ КНИГ!
Ви тілом читали вірші мої…
І. Павлюк
Чи читали Ви вірші мої
дико,
мукою тіла?
В них вмирали сади й солов’ї.
Я цього не хотіла.
Не писала. –
Душа – крик за Вами,
наче в небі громи,
Так мінорно стікали плачами,
розіп’яті, як ми.
Ці рядки – ані сни,
ані дні,
бо жила за Літами.
Тільки Ви – чи кохали, чи ні…
Почорніла словами.
Ся душа –
божевільно-свавільна –
все до Вас, – на поріг.
Запорошить по зорі розцвіттям,
Вам на серце – не сніг.
Чи читали Ви вірші мої
кров’ю,
ранами тіла?
В них кричали сичі і гаї,
і порубані крила.
Ще летіла душа в ніч, за Вами,
як за Сонцем, на схід.
Чи Ви чули:
– Я Вами-сльозами
вже киплю сотні літ!
Моє серце зростило цей щем.
Дні минали, як мрево.
Чи жила, чи спливала дощем?
Стали голі дерева.
Все писала,
писала…
Писала! –
Я ж ставала громами!!!
На мовчущих вітрах –
Ваших жалах! –
запеклася жалями.
Я далека й чужа.
Ви мене
навіть в сни
не впустили.
Хай хоч слово засне біля Вас!
Живе слово! –
Зболіле!..
– Тирлич, тирлич, верни мою Долю!
(Як же тихо у Світі).
Хай цей біль не минає ніколи,
якщо він –
Вас любити!
Зі збірки-волхвеми «ГРІМ» 2006.