(Закликання)
Моя молитва ти – і рання і вечірня.
(О Зоре-зоренько, зорій, йому, зорій!
Хай ночі стеляться
між стеблами любистку).
– Люби!
І, ніби свічку, засвіти мене!
Моя молитва ти – і рання і вечірня.
(О Місяцю, світи, яснесенький, світи!
Нехай душа його летить у сни щасливі).
– Люби!
І, мов кохану, зацілуй мене!
Моя молитва ти – і рання і вечірня.
(Мій світлячку, летімо в тиху казку мрій,
Хай розцвіте моє лице його вустами).
– Люби!
Я, ніби сон, стікаю на плече.
Моя молитва ти – вечірня і ранкова.
(О любе Сонечко, зійди йому, зійди!
Ласкавим світлом
віджени від серця тіні).
– Люби!
І, ніби слово, пригуби мене!
Моя молитва ти – вечірня і ранкова.
(Роса-сестрице, зелен-трави прихили,.
Лиш на добро
хай стеляться йому стежини).
– Люби!
І, ніби грім, розверзнися в мені!
Моя молитва ти – молитва щохвилинна.
(О тишо серденька,
кохання прихисти.
Мій чорний сум…
постав
в сорочці білій вірша).
– Люби!
І, ніби слово, сотвори мене!
Моя молитва ти – молитва болю-щастя.
(О крила!
Мо’ зітерлись ви –
не долетіть?
Хай тепле небо, як ріка, тече між нами).
– Прощай, мій Нечуй-вітре.
Відпусти мене!
* МОлитВА – це мова-пісня, яка ллється із глибини душі. Чужі молитви не можна заучувати, в них не наша думка, не наші прагнення і бажання. Набагато важче, але найдієвіше, коли ми молитву усвідомлено творимо самі. Вона напрацьовується роботою над собою, станом душі (авт.).