Сад зеленавого дощу

Сьогодні проявився сад зеленавого дощу
на плівці прохолодного ранку –
розбудив мене, стоїть:
чую голоси крапель за вікном
та легкий шелест листя
під подихом сомнамбулічного вітру.
Монотонні краплі: будьте уважні,
будьте пильні…
Ми-и-и-р вам, люди, голуби, квіти…
.
П’ятниця. Тринадцяте.
(Слава Богу, – не розп’ята).
Живемо.
Заварюю чай із м’яти.
Фіалка на підвіконні мріє
напитися того дощу хоч раз у житті!..
А я – тебе…
Кожному своє.
За призначенням свого народження…
.
Черешневий Червень
розвісив черлені вірші для мене. –
Дароване Богом віддай людям
за добре слово. –
Так уливається в душу часточка Любові…
.
Дощ пахне липовим цвітом
і теплим спогадом
твого торішнього цілунку…
Чи засвітиться у садку сонцем
парасоль твого обличчя?..