Народилася 28 січня 1959 року в місті Ромни Сумської області. Закінчила Сумське культосвітнє училище. 1983 року. Працювала концертмейстером, бухгалтером, викладачем теорії музики. Довгий час перебувала на групі за інвалідністю. З 2003 року до вересня 2015 року обіймала посаду відповідального секретаря Сумської організації Національної спілки письменників України.
До цього часу на теренах рідного краю майстриня живить та підтримує багатовікову народну традицію з декоративного ткацтва у місті Суми. Ще з дитинства вона захопилася в народне мистецтво, коли інколи гостювала у бабусі, що мешкала у селі Перекопівка Роменського району Сумської області. Яскравим спогадом є дійство, коли взимку бабуся розкладала спеціальний ткацький верстат з чотирма підніжками (педалями), що переносився з оселі в оселю, оскільки бабуся жила вдовою від 1933 року і не мала свого верстата, бо такі верстати мали родини заможніші. На цьому старовинному розбірному пристрої, який займав пів світлиці, вона ткала не лише полотно, але й ковдри, рядна, доріжки, скатертини, накидки, ліжники. При цьому використовувала досить складні техніки фігурного ткання.
Ткані вироби у ті часи завжди прикрашали побут українців. Тому стали невід’ємною частиною світогляду нашого народу, який і перехопила майстриня, спостерігаючи ще маленькою за цим процесом. Саме він і знадобився Людмилі Шевченко 1992 року, коли вона опинилася на групі за станом здоров’я.
Порятунком для Людмили Валентинівни у її нелегкому стані, знахідкою у тяжкі хвилини, коли нестерпний біль ятрив душу і тіло, були перші виткані, невеликі за розміром серветки. Вона дуже захопилася цим видом мистецтва, тому, не зважаючи ні на що, ставила (у лежачому стані) на себе ослін, а на нього під кутом лягала невелика дерев’яна рамка для ткання. Перебирала кожну ниточку пальцями без використання допоміжних інструментів. Спогади з дитинства про рідну людину надавали Людмилі Валентинівні наснаги, а величезна зацікавленість творчістю та сильна жага до життя дали сили та натхнення розпочати роботу-розмову з ниткою та кольором.
Авторка розуміла, що її ткані вироби: серветки, доріжки, килимки, рушнички – могли бути єдиним порятунком на той момент. Але це вже був свідомий потяг до ткацтва, а не лише «арт-терапія» та спосіб лікування від складної хвороби. Тому вироби ткалі є неповторними за своєю суттю, енергетично наповненими. Крім відтворення певної традиції, вона вдало опанувала ту техніку, той стиль ткання, який був у селянських родинах, зокрема такий, яким ткала бабуся.
Як справжній майстер, Людмила Ромен вкладає у свій твір частину власної індивідуальності, національний характер, який виявляється навіть у найменших деталях. Пріоритетним напрямком у її творчості є виготовлення рушничків, таких як «Весільний», «Святковий» та ін. На основі поступово з’являється яскравий візерунок, який стає частиною неширокого пояса-крайки («поворозки»), а орнаментальні мотиви її невеликого гобелену «Райська пташка» відлунюють голосом невмирущої української душі народної умілиці.
Останнім часом авторка пробує себе у витинанці. Любить надавати глибокі філософські назви, що дихають тисячолітнім світоглядом українського народу. Наприклад, «Даждьбожий сад», «Богиня Доля», «Великдень грому», «Сичі в гаю перекликались» за твором Тараса Шевченка. Свої витинанки, як ілюстрації, використовує Людмила Ромен у своїх поетичних збірках. Таке поєднання стилів творчості досить вдале і виправдане.
Людмила Шевченко – ткаля, поетеса, композитор, громадська діячка, учасниця багатьох обласних та всеукраїнських виставок народної творчості. Володіючи технікою перебірного візерункового ткацтва, вона проводить майстер-класи, де передає дітям та дорослим своє оригінальне ремесло, яке вдалося підняти до рівня високого мистецтва. Її роботи отримали заслужене визнання, є в приватних колекціях Великобританії, Канади, Австралії тощо. Отож, відчути багатогранність таланту можна не лише у творах відомої в Україні та за її межами письменниці Людмили Ромен, а і в її тканих рукотворних виробах.
За вагомий внесок у створенні духовних цінностей та високу професійну майстерність неодноразово нагороджувалась Почесними грамотами міського та обласного відділів культури та туризму, Голови Сумської обласної ради, а також Міністерства культури і мистецтв (2009), Президії Українського фонду культури (2009).
http://cnt.sumy.ua/maistry/29/?fbclid=IwAR3Tp5C3Hv6pA3SLTJzxhMHfZPtAXMj5luen-MF5mk5WdaL6IsC31W9vBbs