Наша справа: чи кохаємо ми? чи вміємо ми кохати? А чи платить нам хто за кохання коханням, це не наша справа, за це спитає Бог…
Микола Гоголь
Любити свято,
щедро,
жертвенно, без каяття.
Моя любов як грому музика і блискавиці.
Моя, і лиш моя, ця туга дикої вовчиці.
Ковтає Місяць крик.
Сльозою зорі шелестять.
У цій би музиці спізнать солодке розлиття!
Хто не кохав, а підло зраджував –
нехай проститься.
Любити свято, щедро,
жертвенно, без каяття.
Моя любов як грому музика і блискавиці.
Сестра,
дружина,
мати,
ж і н к а!
А душа – дитя –
Капризне.
Прасвіти зловити хоче в голос птиці,
Пірнати лебедино у розвеснені зіниці.
Не дайте ж Ви – проклять!
Ні заздрощів.
Ні співчуття. –
Любити свято,
щедро,
жертвенно,
без каяття.
